А я її люблю... Люблю без тями...
Вона приходить в сни мої ночами —
Ховає моє серце в свої жмені,
Веде за руку у гаї зелені.
Підемо ми у світанкові роси —
Стрічки вплітає вітер їй у коси
І зодягає день новий щоранку
В намисто і барвисту вишиванку.
Я так люблю її блакитні очі —
В них розчинитись повністю я хочу,
І запах шовковистого волосся
У кольорах дозрілого колосся...
Ми спільно подолаємо всі грози
І зникнуть із лиця у неї сльози,
Й гайнемо, як колись, відпочивати
На Чорне море, в синії Карпати.
А я її люблю... Люблю безмежно...
Таку сміливу, горду, незалежну.
Вона одна така, одна-єдина,
Із іменем прекрасним — УКРАЇНА!
Роман Твердохліб
2022р.
