Н. Чемерис «Що таке сім’я?»
Розкажу вам, друзі, я,
Що таке моя сім’я.
Разом дружно проживаємо
І пісні про це співаємо.
Люба матінко моя —
Як пишаюсь нею я!
В неї рук золотії.
Серцем кожного зігріє.
Тато сильний і завзятий —
Він господар в нашій хаті.
Все майструє, все ладнає,
Бо для всього хист він має.
Дід і бабця – у пошані,
Вони праці ветерани.
Всіх онуків міцно люблять.
І як пташенят голублять.
Є у мене ще й брати —
Кращих в світі не знайти.
Ось і вийшло всіх сім «я»
Знайте, це моя сім’я.
Вірш про сім’ю дитячий
Червона калина – то наша родина
Хорошенько цвіте.
Ой, роде наш красний,
Роде наш прекрасний,
Не цураймося, признаваймося,
Не багацько ж нас є.
А перший цвіточок – то рідная мати,
Хорошенько цвіте…
А другий цвіточок – то рідний батько,
Батечко, добре росте…
А третій цвіточок – то наша діти,
Гарні сини і доньки…
Вірш про сім’ю та родину
“Родина”, “рід”, які слова святі!
Вони потрібні кожному в житті,
Бо всі ми з вами гілочки на дереві,
Що вже стоїть віки.
Це дерево – наш славний родовід,
Це батько, мати, прадід твій і дід.
Батько і мати – два сонця гарячих,
Що нам дарують надію й тепло,
Батько і мати у долі дитячій
Так необхідні, щоб щастя було !
*****
Моя сім’я і дорога родина —
Це тато, мама, бабця і дідусь,
Сестричка, братик і любов єдина,
І я у них також любити вчусь.
Мені тут тепло, затишно і тихо,
Надійно, світло, радісно завжди.
Мене в родині оминає лихо,
З усім на світі я біжу сюди.
Чи радість світла в серденьку буяє,
Чи сльози гіркі ллються із очей.
Я йду в родину, я ж бо добре знаю,
Як люблять у моїй сім’ї дітей.
Пригорне ніжно матінка дитину,
Положить тато руку на плече.
Я завжди можу спертись на родину,
Тут серце біль тяжкий не обпече.
Бо є любов, підтримка і увага,
Є тепле слово — щастя джерело.
Панує у родині в нас повага,
Любов прадавня, ласка і тепло.
