Все починається з мами
Можна у світі чимало зробити:
Перетворити зиму на літо,
Можна моря й океани здолати,
Гору найвищу штурмом узяти,
Можна пройти крізь пустелі та хащі..
Тільки без мами не можна нізащо,
Бо найдорожче стоїть за словами:
В світі усе починається з мами!..
Сонечкова мама
Вмиває кішка кошенят,
Вмиває кізка козенят.
Мене водою з милом
Щоранку мама миє.
І чистим сонечко встає
Щодня з-за небокраю…
І в нього, мабуть, мама є,
Бо хто ж його вмиває?
Дощик
В білу хмарку, ніби в кошик,
цілий день збирався дощик.
Потім вітерець у ліс
дощик в кошику поніс.
Та коли летів над полем -
зачепився за тополю,
перекинув хмарку-кошик
і на поле випав дощик...
Пораділи і зайчата,
і хлоп'ята, і дівчата,
пораділи й добрі люди
урожай чудовим буде!
Бабусі
Дай, бабусю, поцілую
Сивину твого волосся.
Теплим подихом зігрію
Снігом вибілені коси.
Може, і на них розтане
Лоскотливий іній срібний,
Мов зимові візерунки
На замерзлій з ночі шибі.
Весняні дарунки
Весна дарує кожному,
що треба і що хочеться.
Полям - сніги поталі,
лісам - траву і листя,
птахам, які вертають,
дарує рідні гнізда.
По жмені ластовиння
весна дарує дітям,
а мамам - ранки сині
та перші ніжні квіти.
Річкам дарує воду,
зернинам - теплу землю,
а сіячам - роботу,
почесну і веселу.
Про дорослих
Ніколи і нізащо
дорослим не позаздрю!
На них дивитись - просто сміх.
Скажіть: хіба життя у них,
коли нічого в світі
не можна їм робити?!
Не можна їм на дерево,
хоч це і дуже просто,
аж на вершечок здертися.
Адже вони - дорослі...
Не можна грати у футбол
на вулиці завзято
і, у вікно забивши гол,
через паркан тікати.
Та й серед парку, по траві,
босоніж, без сорочки
не можна погасати їм.
Адже вони - дорослі!..
А я?
Як тільки я схотів -
м'яча ганяв аж п'ять годин,
тоді на клен собі заліз,
сховався в теплім листі,
сидів і позирав униз,
ще й, наче шпак, посвистував,
а потім бігав по траві
та в ній метеликів ловив.
Оце життя - хороше!
Не те, що у дорослих...
Та ще скажу по честі,
щоб ви про все вже знали:
дорослим можна дещо,
хоч дуже й дуже мало.
Ну, з'їсти пуд морозива
дозволено дорослому.
Ну, можна, скільки влізе,
дивитись телевізор.
Ну, можна ще не спати
і цілу ніч читати.
Але хіба ж то здасться
така дрібниця щастям?..
Тому ніколи і ніде
дорослим я не заздрю,
бо я дорослим буду теж,
а він малим - нізащо!
