Пахло кавою з молоком,
дрібка цукру, ледь-ледь кориці...
Ну, заходь... Що там за вікном?
Копошàться малі синиці...
Вечоріло. Блакитна синь
ворожила фіалкове небо.
Ну, ходи... Не моя ж то тінь
бродить пòночі без потреби...
Вип'єм кави. Таки зайшов...
Спокусив аромат кориці.
А за ним -- шлейф усіх дібров,
гіацинтів та медуниці.
Міріади дрібнùх комах
і затуркані сонні бджоли...
Пелюсткú по усіх килимах
білим вальсом лягли довкола.
Запахніло весною враз,
він приніс оберèмок рясту.
Сонні бджоли утнули джаз
і було то все так прекрасно...
Він присів у куток, де тінь
маскувала все чисте й світле.
Серед безладу й мерехтінь
я розгледіла в ньому Квітня...
Розімлів солод диких трав
і фіалки творили диво...
Він для мене букет віддав.
Сьорбнув кави. І зник, щасливий...
03.04.2023
Людмила Галінська
