Квітень набурмосився на Вéсну.
Розлюбив. Сипнув зі зла дощем.
Білу вишню, юну та чудесну,
шарпав так, що тúснув в грудях щем...
Знаєте, сеньйоре, так не гоже!
Треба мати тому шàлу міру.
Звар'ювали геть! І, мабуть, схоже
втратили повагу та довіру.
Ну, чого б ото шмагати сливи,
сипати пелюстям, рвати нерви?
Ой, сеньйоре Квітню, ви вразливі?
Точать серце ревнощі, як черви?
Ну, хіба ж Весна вас не кохає?
Он, новý сукенку прикупила.
Ні, вона не Травня виглядає.
Що ви, що ви... Коси розпустила?
То для вас, сеньйоре! Бійтесь Бога!
Жовті туфлі та руде волосся,
зеленава в погляді волога
манить вас магнітом. Чи здалося?
Не дурійте, пане! Кепсько буде.
Фиркне ця кобіта з фіґлів дивних,
утече від вас, ,кудись у люди
до тепла, чаїв, та бесід мирних...
Квітень набурмосився на Вéсну...
05.04.2024
Людмила Галінська
