Біжить Весна. Так стрімко, як ніколи...
Квітують вишні, топчуться фокстротом.
Ще тільки квітень, а нахабні бджоли
кульбаб цілують в щоки попід плотом...
Стара веранда, мов зі сну кобіта,
шикується до теплого сезону,
готує чай для джемових бісквітів,
чекаючи в гостину віп-персону...
Рипить долівка за життям минувшим,
ховає в скриню спогади весняні.
І мружать очі, геть усе забувши,
старенький стіл та мúсник дерев'яніий...
Пливуть човни в травневе розмаїття,
лишають сум нарцисів жовтооких.
А шкаралупи, мов старе лахміття,
пташат у світ пускають, одиноких...
І все, як завше: і дощі, і зливи,
фокстрот вишневий, горобець на гілці...
Стара веранда знов таки щаслива,
гостей чекає і радіє бджілці...
Біжить Весна...
08.04.2024
Людмила Галінська
