А квітень зваблює веснý,
цілує сонні щоки.
Таку чарівну, після сну --
просту й зеленооку.
Таку квітучу й молоду,
в веснянках з молочаю.
Таку пахучу і живу,
серед вишèнь розмаю.
Весна завжди є чарівнà,
хіба ж бо її знати,
що в нас тепер іде війна.
І в бій ідуть солдати...
Також красиві й молоді,
як ті весняні квіти.
Чиїсь кохані й золоті,
чиїсь сини і діти.
Весна квітує і цвіте,
аж серце жме до болю.
Бо все зелене й молоде
так хоче миру й волі.
Все прагне сонця і тепла,
пелюсток жовтооких.
А в нас, нажаль, іде війна,
важкі у неї кроки...
19.04.2022
Людмила Галінська
