Мамина хата, в кутках образи,
Гладдю подушки розшиті.
Вже не риплять на подвір'ї вози,
Час, наче борошно в ситі...
Все перемелено в жорнах життя,
Сходжено поле стежками.
На вишиванці старе вишиття -
Доля, як шифр стіжками.
Пахнуть у двір із печі пироги,
Борщик у мисочці з глини.
Пам'ять моментів таких дорогих
В серці ніколи не згине.
Смак із криниці святої води,
Там, де червона калина.
Лине душа повсякденно сюди,
Наче журавликів клини.
Мамина хата, в кутках образи,
Лебеді в вікнах на ваті...
Пам'ять стікає намистом сльози
В рідній матусиній хаті.
Стежкою довгою йду у село,
Пташкою легкою лину.
Скільки води вже в ріці утекло,
А мати чекає дитину...
