Усний журнал
Мета: ознайомити школярів із народними традиціями та звичаями українського народу; показати роль національних символів у житті людей; розвивати декламаторські здібності; викликати пізнавальний інтерес; виховувати патріотичні почуття, ціннісне ставлення до народних символів.
Обладнання: мультимедійна презентація, виставка дитячих малюнків «Моя рідна земля»
Підготовча робота: за два тижні до проведення заходу учні об'єднуються у групи; кожна група отримує завдання — дібрати матеріали до певної сторінки усного журналу.
ХІД ЗАХОДУ
Слайд № 1. Мальовнича Україна
Учитель. Ми народилися і живемо на чудовій мальовничій землі, що зветься Україною.
Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського.
В цілому світі, кожен зна,—
Є Батьківщина лише одна.
І в нас вона одна-єдина —
Це наша славна Україна!
Народ український багатий на свої звичаї, традиції, обряди. А скільки символів, оберегів з давніх часів пов’язані із Україною! Сьогодні ми у дружньому колі пригадаємо деякі українські символи й обереги.
Діти (по черзі)
1. Добрий день вам, люди,
В нашій світлій залі.
Ми гостей найкращих
Раді зустрічати.
2. Ми зібрались разом
Дружною сім’єю.
Про рідну Україну
Мову поведемо.
3. Україна — це небо блакитне,
А в тім небі зірки золоті.
Сяють нам в високості привітно
Ці два кольори ніжні й прості.
4. Україна — це жовта пшениця
І блакитні волошки у ній.
Гей, як любо кругом, подивися,
У країні коханій моїй!
5. Угорі небозвід оксамитний,
А внизу колосисті поля.
Край вітчизняний, край наш привітний,
Рідне небо і рідна земля!
Учитель. Україна! Рідний край! Золота чарівна сторона! Скільки ніжних слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до землі, де народились і живуть. Людина має завжди пам’ятати, звідки вона родом, де її коріння, знати історію свого народу, його мову, звичаї, обряди, обереги.
Діти (по черзі)
6. Обереги мої українські,
Ви прийшли з давнини в майбуття.
Рушники й сорочки материнські
Поруч з нами ідуть у життя.
7. Нам любов’ю серця зігрівають —
Доброта і тепло в них завжди.
Вони святість і відданість мають,
Захищають від лиха й біди.
8. Верба і калина,
І рушник домотканий,
Хліба чорний окраєць
І розсипана сіль
Все до болю знайоме —
Обереги домашні,
Пісня й дума народу,
Його радість і біль.
Слайд № 2. Назва «Віночок українських символів»
Учитель. Ми розпочинаємо усний журнал «Віночок українських символів».
Слайд № 3. Назва «Хата моя, біла хата»
Перша сторінка «Хата моя, біла хата»
Повідомлення учнів першої групи
Слайди № 4 - 9.
4. Рідна хата — наша берегиня. Вона зігріта теплом материнської любові, мудрим усміхом батька. Починалася хата з порогу. Пороги були високими. Існувало повір’я, що під порогом знаходяться душі померлих родичів, тому не можна було вітатися через поріг, давати що-небудь.
5. Особлива урочистість — заселення нової хати. Її засипали зерном — на багатство та маком — проти нечистої сили. Проти злих сил також вносили кропиву, лопух, освячені вербові гілочки, мазали поріг часником.
6. Піч — це святе родинне вогнище. А вогонь у печі часто називали символом міцних родинних стосунків, любові, тепла та щирості.
7. За давнім і гарним звичаєм хлібом святим зустрічали, щастя й радості бажали. Час народження хліба вважався справжнім священнодійством. Перед тим, як його пекти, прибирали світлицю, чистим рушником витирали руки. Зі словами «Бог на поміч» готували тісто. Розчиняли його в четвер, а пекли в п’ятницю. Цього дня в сім’ї не мало бути сварок.
8. Святим правилом було не залишати недоїдків хліба. «Доїж, дитино, хліб — у ньому залишилася вся твоя сила», — учать батьки своїх дітей і понині. Коли народжувалася дитина, йшли вітати з хлібом. Виряджала мати сина у дорогу — зав’язувала в рушник хлібину. У нову хату чи квартиру також ідуть з хлібом.
9. Роль хатніх оберегів виконували й ікони або образи, як частіше казали в народі. Вони посіли в оселі почесне місце — на покутті. За ікони ховали зілля, свячену воду, свічки. Як оберіг іконку завжди давали новонародженій дитині. Прикрашали ікони вишитими рушниками.
Слайд № 10. Назва «І на тім рушникові»
Учитель. Одним із символів України є рушник. Рушник на стіні... Хліб-сіль на рушнику... Давній наш символ. Не було, мабуть, жодної хати, яку не прикрашали б рушником. «Хата без рушників,— казали в народі,— що родина без дітей».
Рушник з давніх-давен символізував мир, злагоду та здоров’я в сім’ї. Друга сторінка нашого журналу має назву «І на тім рушникові».
1. Мені рушник матуся вишивала,
Неначе долю хрестиком плела,
Щоб я легких стежинок не шукала
І до людей привітною була.
2. — Виконуй, доню,— мати говорила,—
Закони Божі, істини прості:
Не зраджуй землю, що тебе ростила,
Не залишай нікого у біді.
3. Літа неначе птахи пролітають,
Вже донечки, як квітки навесні.
Я їм рушник на щастя вишиваю,
Як вишивала матінка мені.
Повідомлення учнів другої групи
Слайди № 11 - 13.
11. За давнім звичаєм, як тільки у сім’ї підростала дівчинка, мати змалечку привчала її вишивати рушники, сорочки, хусточки, передаючи свій досвід. Вишиванням займалися переважно дівчата, жінки. Для цієї роботи використовували кожну зручну нагоду: досвітки та вечорниці, на які дівчата збиралися довгими осінніми та зимовими вечорами, у години відпочинку від польових робіт навесні та восени. Витканий одяг, скатерки, вишиті сорочки та рушники були своєрідною характеристикою дівчини, її працьовитості.
12. Вишивання у кожній місцевості відрізняється орнаментом, технікою вишивки, гамою фарб. Найхарактерніші кольори — червоний і чорний. Послухайте легенду про символіку чорних і червоних ниток.
Під час чергового нападу турків на українській землі було вирізано майже все чоловіче населення. Пролилася кров. Її символ — червоний колір.
Приречені на довічне дівування, дівчата, оплакуючи своїх женихів, вирішили протягом семи поколінь носити за ними жалобу. Тому навіть шлюб брали у чорних сорочках — звідси чорний колір — колір журби.
13.Рушник... Він пройшов крізь віки, він і нині символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові. А чи знаєте ви, що рушники різняться за назвами?
• Утирач — для рук та обличчя;
• стирок — для посуду, столу;
• покутник — ним обвішують стіни;
• плечовий — пов’язують сватів;
• подарунковий — обрядовий, весільний.
Хліб-сіль, рушник — гостинності ознака.
Це культові і обрядові знаки.
Чудовий український наш рушник!
На щастя, він ще з побуту не зник.
Є звичай: рушником сватів в’язати,
Дорогу молодятам вистеляти.
Прекрасні візерунки рушників
Несуть красу із глибини віків.
Учитель. Щоб дізнатися назву нашої наступної сторінки, потрібно відгадати загадку.
• Дихає, живиться, п’є, росте, а не ходить. (Рослина)
Слайд № 14. Назва «Рослини-символи»
Учитель. Отже, наступна сторінка нашого журналу — «Рослини-символи». Майже в усіх народів є улюблені рослини-символи: у канадців — клен, у росіян — берізка, а у нас — верба і калина. Правду каже прислів’я: «Без верби і калини нема України».
Повідомлення учнів третьої групи
Слайди № 15 - 16.
Є багато рослин запашних,
Кожна квітка красу свою має,
Та гарніші завжди поміж них
Ті, що квітнуть у рідному краї.
15. Верба — одвічний символ України,
Також відома культова рослина.
Символізує вірність, рідний край,
Любов безмежну, ніби небокрай.
Коли копали криницю, то кидали шматок вербової колоди для очищення води. У відро з водою клали вербову дощечку, а на неї ставили кухлик для пиття води. Це була своєрідна народна гігієна.
Тиждень перед Великоднем називають Вербним. Тоді освячують вербу. Повернувшись з церкви додому, цими освяченими гілочками плескали по дітях, приказуючи: «Будь здоровим як вода, а багатим як земля. За тиждень — Великдень».
16. Криниця, журавель і кущ калини —
Безсмертя символ, символ Батьківщини,
Це символ вірності, це символ чистоти.
Калину і до столу подавали,
Весільні короваї прикрашали.
Це символ долі, щастя і краси,
І чистої дівочої коси.
Говорила мати: «Не забудься, сину,
Як будуєш хату, посади калину».
З гілочки калини батько синові виготовляв сопілочку, а слабеньким дівчаткам-немовляткам майстрували колисочку із калини. Дівчата вишивали на сорочках калину, її вплітали у віночок. Калину оспівують у поезіях, легендах, піснях.
Слайд № 17. Назва «Упізнай за описом»
Учитель. Наступна сторінка журналу — «Упізнай за описом». Ви почуєте описи тварин і птахів. Спробуйте їх відгадати.
Слайди № 18 - 22.
18. Ця тварина уособлює материнські сили годувальниці Матінки-Землі. За українським повір’ям, коли купуєш її, потрібно брати з налигачем, інакше без прибутку буде. Перед доїнням необхідно давати шматок відламаного хліба, а не відрізаного, тому що молоко відріжеш.
19. Він є улюбленим птахом. Його назвали на честь Божества добра і кохання Леля. У народі кажуть, що саме цей птах приносить у наші домівки дітей, а якщо вимостить гніздо на хаті, там завжди буде добро і щастя.
20. Символом матері є саме цей птах. У слов’ян — символ весни і домовитості. Вона на своїх крилах приносить сонячні дні. Часто згадувана в колядках, щедрівках. «Хто її гніздо зруйнує, або яєчка візьме, у того обличчя вкриється ластовинням»,— казали в народі.
21. За легендою, ключі від вирію Бог доручив саме їй. Відкриває вона ключами вирій, випускає птахів по черзі на Землю. І у вирій вона повинна відлетіти раніше, щоб відкрити його для інших птахів. Тому не встигає висидіти пташенят і підкидає яйця в чужі гнізда. Та як би там не було, про неї ніхто ніколи в Україні не говорив погано. У народних піснях її порівнювали з матір’ю, яка тужить за своїми дітьми. А ще Бог доручив їй лічити довгі роки життя людям.
22. Цей птах своїми неповторними трелями зачаровує кожного. Багато народних пісень оспівують його. Маленька, сіренька, непомітна пташка, а співає всю ніч так, що заслухатися можна. Кажуть, що ці птахи ніде так гарно не співають, як в Україні.
Учитель. (Слайд № 23). Завершуючи нашу зустріч, я надаю слово учням.
1. У всіх людей одна святиня,
Куди не глянь, де не спитай,
Рідніша їм своя пустиня,
Аніж земний в чужині рай.
Нема без кореня рослини,
А нас, людей, без Батьківщини.
2. Що таке Батьківщина?
За віконцем калина,
Тиха казка бабусі,
Ніжна пісня матусі.
3. Дужі руки у тата,
Під тополями хата,
Під вербою криниця,
В чистім полі пшениця.
4. Серед лугу лелека,
І діброва далека,
І веселка над лісом,
І стрімкий обеліск.
5. Найкраща у світі — моя Україна.
Її обереги — верба і калина.
І нам найрідніші Вітчизна і мати,
То як же нам щиро її не кохати?
6. Тож сьогодні гордо
Про рідну Україну
Всміхнена й щаслива
Пісня наша лине.
7. Добрим, щирим словом,
Ласкою, привітом,
Хай лунає дзвінко
Пісня розмаїта.
Звучить пісня «На нашій Україні».
Слайд № 24. Дякуємо за увагу
