Він вклав колись промінчик сонця
В маленьке серденько моє,
І на руках, біля віконця,
До мого притулив своє...
Ми з татом в споминах далеких
Ідемо травами в лугах,
Курличуть в небесах лелеки,
А в тата усміх на вустах.
І голосом своїм басовим
Розказує про Божий світ:
Твердим, неспішним, добрим словом
Мені дає на все одвіт.
Його у мозолях долоню
Стискаю часто уві сні -
По ній звіряю свою долю,
Від неї тепло враз мені.
Душа його давно літає -
Навколо світу пише круг,
А я живу і добре знаю -
Він був мені найкращий друг!
Нехай повернеться з війни додому кожний тато!
@Богдан Іваночко
Чотириста вісімдесят другий день великої війни
