Він стояв самотній на дорозі.
Під церковні дзвони на Різдво.
Сльози замерзали на морозі,
Тільцем аж від розпачу трясло...
Мав сьогодні зранку ще оселю –
Зараз безпритульний сирота,
А довкола люди всі веселі,
А довкола – радісні свята.
Задрімав, тепло йому наснилось
І дверей знайомих рідний звук...
...Поруч Милосердя зупинилось,
Бережно взяло його до рук.
Ну, а потім – за полу кожуха.
Сонний навіть звуку не подав.
Стукіт серця він уважно слухав,
Що миттєво найріднішим став...
...Він прожив у ласці і любові
Відчував тепло цих рідних рук.
Не забув, напевно, дзвін святковий,
Холод, розпач і серденька стук.
