Він пише їй - вона зніяковіла…
Не знає: відповісти, чи потом…
Увесь запас зі слів, неначе з'їла,
Такий собі міні облом.
У серці защемило, як раніше…
По тілу розгулявся холодок…
У мізках, ніби вітер свище,-
"ну, не тупи!..",- заціпеніння, шок!?
На фото майже справжній імператор:
Потужний погляд, як рентген!
Невже на вулиці її настало свято!?
Чомусь не віриться ще й дотепер…
Уже запрошення на каву прозвучало
І компліментів, й квітів цілий віз…
Вона повітря глибоко вдихає,
А на подвір'ї все розквітло скрізь…
Весна чарує і п'янить, і кличе…
Грайлива посмішка світилась на вустах…
Весна пробуджує у серці вічне,
Збиратись необхідно, час!..
ND
