Господиня втікає з дому.
Бо над містом гримлять бої.
Смуток, біль у очах, утома.
А над хатою дронів рої.
Наварила гуманітарки
Для котів та собак в казані.
Ген ба, хати димлять, як цигарки,
Де Пологівський шлях, вдалині!
Невагомо зайшла до хати.
Документи взяла на столі.
Найцінніше потрібно брати!
Що з собою беруть, взагалі?
Фотографії рідних в рамках,
Молитовник, ікону, рушник.
Зачинила двері на клямку.
Погукала кота. Десь зник!
Непосильна, тяжка валіза!
Всі проходять цей біль втікачі!
Мародери захочуть - залізуть!
Болем вп'ялися в пальці ключі.
Уціліла одна теличка!
Повела за ворота в сльозах .
Поросят розігнала. Індичку...
З двору вигнала сіромах.
Зачинила востаннє ворота.
Тричі двір осінила хрестом.
Цю війну почали неістоти!
Ті, що величі мають синдром!
За машиною бігла теличка.
Подив жахом закляк в очах.
Сліз солоних стікала річка.
Нелюдський гнав у спину страх.
З того часу минуло пів року.
Сіра зона. Все як на війні!
А до двору притишеним кроком
Йде корова з телям у багні.
Як вона в пеклі тім виживає?
Де ховається? Їсть що? Де спить?
Вірить хочеться - диво буває!
В неї рана за вухом болить.
Як же мріється ласка корові!
Щоб здоїла людська рука.
Але ті, що бажають крові,
Знають вовчого молока.
Знаю, виживе боже створіння!
Біля двору чекає своїх!
Бо надія та віра - спасіння!
Хто позариться - буде гріх!
Джерело
