Моя земля не відпуска мене!
Моя земля тримає міцно душу!
А прийде час, війна мине!
Я прищеплю і яблуню, і грушу.
Продовжить груша мій козацький рід.
На древі роду зарояться бджоли.
Добірним буде цвіт і плід.
Не зрадить землю він мою ніколи!
Повернеться до саду соловей.
Зів'є гніздо у яблуні в долоні.
Моє внуча притисне до грудей
Солодкі яблука червоні.
І понесе ті яблука у світ,
Стежиною якою йдуть у люди.
Плекали сад мої бабуся й дід!
А далі буде!
Моя земля не відпуска мене!
Моя земля тримає міцно душу!
Бо прийде час, війна мине!
Мені плекати яблуню і грушу!
