Душа між серцем й Гуляйполем
Стоїть на розп'ятті сторіч.
І пульсує в зап'ясті болем
Та проклЯта лютнева ніч.
Закарбовую боєм і відчаєм,
Затискаю в руці перо,
У літописах віршем засвідчую
Свій народ і московський терор.
В снах блукає душа неприкаяна...
Із торбиною жебрака,
По стежках моїх в лаптях каїни
Хижо, в пошуках дурняка.
Навіть нишпорять кладовищами.
Нема спокою і мерцям!
Вже будинки та пам'ять знищені!
Бачиш, Боже! Розбитий храм!
Сараною в ГулЯйполе лізуть!
Степом, полем, ось так, навпрошки!
Не читали вони катехізис!
Будуть прокляті у віки!
Безталанно, ні совісті, честі...
Бумеранг долітає таки!
За геройство їм - "бить грузом двєсти,"
Попакованим в чорні мішки!
Закарбовую боєм і відчаєм,
Затискаю в руці перо,
У літописах віршем засвідчую
Ненависний московський терор!
