Темирівка.
Пожовклий ранок і багряний день.
Бомблять каштани вікову бруківку.
Розбитий храм. Дзвіниця - ні-телень.
Так, наче розірвав хтось кіноплівку.
Серед руїн іще стоїть вівтар.
І вітер Біблію тихцем гортає.
Самотній крук натхненно - "Кар" та "Кар" -
Святе письмо читає...
Холодні ночі та короткі дні.
Темирівка неначе на долоні!
Вже вибухи притихли голосні.
Палає хата в БілокОня.
У Жовніренка ще чадить сарай.
На тин схилився очманілий вечір.
Самотній крук в молитві... Покарай!
Той лапоть, що посіяв порожнечу!
Із траси повертає БеТееР.
Крокують мародери-голодранці.
Що крок вперед - назад в еСеРеСеР!
Людсьу подобу загубили в склянці.
Гребуть усе, що потрапля до рук!
Не гребують! І пралки, й унітази...
На вівтарі принишк старезний крук.
Де в світі є іще така зараза?
З чужого льоху ванька пре вино.
Альоха сало дістає із банки.
Бо їм, тим ванькам й льохам всеодно,
Де і коли втопити душу в склянці.
Накраденим набитий вщерть рюкзак.
На краденім далеко не поїдеш!
І шастає подвір'ями кирзак.
Звідки прийшов - туди ж і голим босим підеш!
Бо відвоюєм! Ще засяє лан!
Розквітне сонях і дозріє жито!
Ще буде вам "Темирівський казан"!
Бо нам в Темирівці у рідній жити!
01.10.2025
Джерело https://www.facebook.com/viktoria.zabava.22251?locale=uk_UA
