Вікторія Забава. Поезія.

***

У моєму саду

У моєму саду зашарілися вишні.

У моєму саду шпак шовковицю п'є.

У моєму саду попід грушами ходить Всевишній

І вслухається в світ, як зозуля кує.

У моєму саду золоті абрикоси.

У моєму саду винограду нектар.

Вже до саду тихцем придивляється осінь.

Час гортає життя календар.

Налилися роки мої Білим наливом.

Розрослися крислато Синап та Ренет.

І навідують сад роєм бджоли щасливі,

Аромати зібравши в аромабукет.

Зачепились за грушу вселенські Стожари.

І котище сусідський на верхівку заліз.

Попід вухом дзижчить про буденне комарик.

Трусить вітер плоди прямо в зоряний Віз.

Мій занедбаний сад розтинає ракета.

Занехаяний сад оминають шпаки.

Я благаю у Бога, спинити планету,

На секунду, на мить, на віки.

Недоглянуті яблука падають в душу.

І стискається в розпачі серце моє!

А яблука падають. Жевріють груші.

Ще будемо жити, - зозуля кує!

31.08.2025