***
Вже три роки! Я гнана з дому!
Утікала напівсвідомо!
Крає душу на шмаття втома.
А минуле згоріло в альбомах.
Ти мовчиш? Ти байдужий, світе?
Скільки маю отак животіти?
Невідомість моя невагома!
Я так хочу! Так хочу додому!
Не відрізана пуповина.
Я козацького степу дитина.
Жебракую четверте літо
В чужині, на окрайці світу.
Пам'ять стерла події, дати.
Там душа... Там поранена хата...
Перемацана кожна цеглина.
Там пізнала високе й глибинне.
І розпитують мама і тато,
Як удома? А звідки ж те знати?!
Чи розквітла троянда на ганку?
Чи жива баба Катя Троянка?
Чи хоч щось іще уціліло?
Річка Гайчур, мабуть, зміліла?
Чи гуляють вітри тарпанні?
Чи достигли черешні ранні?
Чи лягають в долині тумани?
Земляки! Як Ви там, краяни?
Вас удома лишилася жменька.
Дід Микола та баба Женька.
На три вулиці два сусіди,
Зачекалися, хтось приїде!..
Між уламків руїн, розгрому,
Я знайду свою стежку знайому.
Заблукала в краю чужому!
Я так хочу! Так хочу додому!
15 липня 2025 рік
