***
Здавалося, трава десь зеленіша.
Здавалось, краще там, де нас нема.
Ти, краю рідний, душу мою вишив.
Обрав мене ти, краю, не дарма!
Бо я живу і дихаю тобою,
З тернистих повертаючись доріг.
Мій рідний край, розтерзаний війною, -
Моє буття, коріння, оберіг...
Глибоке небо і високі зорі,
І спориші - коштовний оксамит.
Земний мій рай, ти пишеш мою долю!
Славетний край, звеличуєш мій світ!
і я в тврєму лоні проростаю,
Бо маю таку ж душу, степову!
Мій рідний степ! Козацький, вільний краю!
Люблю!
22.06.2025
