***

Горнуся до Зими.

В цім світі білім

усе холодне,

мокре та німе.

Сніги. Дощі.

Осінні заметілі

і клапті світлих крил.

Усе не те, не те...

Спішу так до Весни.

Чекаю матіоли

і зелень перших трав,

і сповідь солов'я...

А вороття нема.

Тужливо, що ніколи

не вернеш, що було.

Не повернусь і я...

І холодно бува.

І босо.

І журливо.

Тріпоче горобцем

затомлена душа...

Горнуся до Зими.

І, може, прядка сива

розкішної коси згадає,

що жива...

24.01.2024

Людмила Галінська