***

Я мрію про квіткú. Із року в рік

як біло надворі, і пусто, і невтішно...

Як вітер-шалапут крилом поміж доріг

змітає все живе. І трусить вишню.

І вишня та стара. І спить собі давно...

Зима малює в серці їй суцвіття.

Я мрію про квіткú. І щоб там не було,

забілить молоком те дéревце у квітні.

Я мрію про квіткú... Цвіту собі сама

хоч зимно, і снігú, і до весни без краю...

І прикладом мені та вишенька стара,

що квітне все життя. І я так маю...

Щоб потім, як піду туди, де завше квіт,

лишивши тінь свою в пелюсті білім,

згадав би хто мене... І мій квітковий світ.

І ,може, недарма ці сиві заметілі?

Я мрію про квіткú...

28.01.2024

Людмила Галінська