***

Якби знайти в дитинство диво-дверці,

де в споминах заховано життя.

Колись, як я була мала, в відерці

вміщався цілий всесвіт і Земля.

Колись у хмарах вежі видивлялась

і мріяла так досягти висот

на тих гусЯх , (їх до страхý боялась)

що скубались і трóщили осот.

Колись у квітах ельфиків шукала

і накривала слоїком джмеля.

З жуками по городі мандрувала,

шукаючи під листям короля.

І вірила, що місяць часом плаче,

бо бóка хтось йому таки погриз.

І дивувалась, як той коник скаче

по травах, як шалений, вверх і вниз?

Колись... Де гойдалка -- портал до Бога,

сусідський кіт -- старий персидський шейх.

Де неможливого нема нічого,

і кожна мить -- то фантазійний шлейф.

Якби знайти в дитинство диво-дверці,

де гноми до цих пір ще варять джем.

Де всі листи -- пером, в старих конвертах.

Де всі живі...

Там казка. Там - Едем.

30.01.2022.

Людмила Галінська