***

Іде весна... Степами. Непомітно.

Легеньким вітром серед забуття.

Вона в морозах і в снігах розквітне,

не помічаючи зимового життя.

Ще сплять дерева, трави в темних недрах,

ще квіти навіть і не зачались...

Дрімають сови у столітніх кедрах,

із коминів летять дими у вись.

Ще, навіть, на теплò не замовлялось

і перші журавлі ще не летять.

Ще сонечко у рòсах не купалось

і горобці під стріхами тремтять.

Та чути, чути, іноді, ті кроки --

такі легкІ, як у кульбабки пух.

Іде весна, крізь спомини і рòки,

і чути вже її бунтарський дух.

29. 01. 2021

Людмила Галінська