***

Залізна леді скиглить під кінець.

Жбурляє снігом. Справжня капризуха.

Так чеше коси, аж зламався гребінець,

і вітер вкрав всі бриùлі й капелюхи.

Січе дощем, аж кашляють димù,

сльозяться очі в посірілих шибках.

А горобці чекають так весни

і чублять крихти в зачерствілих скибках.

Лютує пані. Скільки того шалу!

Вбрання міняє кілька раз на день.

Все підбирає сукню досконалу

і сипле перли для оздоби із кишень.

Ще хоче влади. Вічно молодіти.

Тож під кінець дощить, сніжить, мете.

А дні ідуть. І, нІде правди діти,

весна ще спить, але...але...але...

31.01.2022.

Людмила Галінська