***

Ще пишеться сповідь по білих сувоях,

марежить мороз візерунки на склі.

Пахнить десь цукат з мандарина. І хвоя

мільйонами гòлок лежить по землі...

Ще швендяє вітер, лихий та безжальний,

змітає свята, мов обгортки цукерок.

Цей Січень затіяв бенкет, не прощальний,

запхнувши весь люд до своїх табакерок.

Ще править зима. Варить чай на веранді.

Останню шипшину кидає в казан.

І чíпляє з льоду та снігу гірлянди,

ховаючи дні у святечний жупан...

Ще млоїться небо. Під вечір на землю

пускає хтось зорі по шворках униз...

Їх гномик-казкар назбирав недаремно,

сипне всім по жмені і буде сюрприз...

Ще пишеться казка... Холодна. Зимова.

Лягають на душу сніги, як рядно.

Сопе десь весна, молода й гонорова,

ховаючи дзьба під тепле крило...

11.01.2024

Людмила Галінська