***

Я напишу ліричну повість.

Колись. Як буду геть стара.

Як зникне всяка загадковість

І вдома я лишусь сама...

Сюжет придумаю казковий.

Такий, що аж захопить дух.

Тоді, як травень барвінкòвий

вкраде з кульбаби перший пух.

Все буде гарно. Романтично,

як пишеться в старих книжках.

І кіт рудий, слухач одвічний,

засне з нудоти на руках...

Тоді підсиплю дрібку перцю.

Розбавлю мед. Додам мотив.

І в оповідці мого серця

сюжет розбавить детектив.

А там і трилер недалеко --

переживань таки ж було.

І, часом, -- жахи, небезпека...

Куди перо те понесло?

Згадавши, якось, всі образи,

вмить стане драмою роман.

Я розіб'ю з жалю всі вази

і жбýрну повість на диван...

Мабýть, не буду я писати,

як стану сива і стара...

Буду казки собі складати.

Та спершу -- заведу кота...

13.01.2023

Людмила Галінська