***

Мені б весни... І дрібочку нарцисів.

І клаптик неба із блакитних див.

І жменьку світла серед гострих списів,

які в зимі хтось щедро нагострив...

Мені б віконце... Чисте, у фіранках,

щоб перелітніх птах зобачить тінь.

І запах мами в затишних світанках,

серед дитинства зболених видінь...

Мені би чаю... З липи та рум'янку.

І аромат старих достиглих груш...

Та ще зима вовтузиться на ґанку.

Іди. Іди... Нічого вже не руш.

14.01.2023

Людмила Галінська