***

Чекаю вèсну.

Разом з горобцями.

Вони її давно з-під стріхи виглядають.

І туляться пір'їнами й хвостами.

Цвірінькають. І душу звеселяють.

Чекаю вèсну.

Ту, що спить під снігом.

І сòлодко сопе в старих завіях,

прикрита листям із торішнього горіха.

І про нарциси жовті марить в мріях...

Чекаю вèсну.

Світлу і розкішну.

Мотаю зùму у м'які клубочки.

Ще трохи... і розквітнуть білим вишні.

А поки -- сніг. І горобці рядочком...

14.01.2022.

Людмила Галінська