***

ЗИМА МОГО ДИТИНСТВА

Зима сховалась поміж гір в село.

Вдягнула в кожухи маленькі хáтки.

Усюди тиша. Лиш дзюркоче джерело.

Хтось кригу розкроЇв на латки.

Блимають каганці мов чисті душі у вікнáх.

Із комину парує біла вата.

Чуби зі снігу закрутились на дахах.

Ворона шпортається на дворі цибата.

Церковний дзвін скликає на молитву в тихий час.

І чоботи уже скриплять на стежці.

Останній промінь сонечка погас.

Ніч розкидає в небі по одній сережці.

Місяць із глека біле срібло ллє на сніг.

Ялинки вистроїлись в перкалеві шлюбні сукні.

Знов спогади дитинства привели додому на поріг.

Вони у серці завше незабутні.

10 Січня 2023

Оксана Лесик-Падучак