***

Чомусь моє взуття для тебе краще,

А хочеш, на бери, іди, танцюй...

Ти кажеш, що воно для тебе важче,

Не жартуй, давай, до мрії, прямуй.

Ти зупинилась, кажеш, натирають,

Що замалі, та що не зручно далі йти.

Так і виходить, коли чуже приміряють,

Зі сторони воно здається легким, завжди.

Бо кожному в житті дається свій хрест,

Та й взутті треба подолати тяжкі дороги.

Це такий на витривалість життєвий тест,

Тож крокуй у своїх, хай не мерзнуть ноги.

Цінуй що є, та не дивись, як в інших,

Бо ти не знаєш, скільки болі там і сліз.

Та й не буває доріг гірших чи ліпший,

Кожному дається свій, йому по силі віз.

Марія Сухорукова