***

Зимý засватали. Я бачила. Напевно...

Свати приходили у свитках й куфайкàх.

Принесли жовте сонце у руках.

І тупцювали в ґаночку дотèмна...

Як три царі з святечними дарами

Просили дівку глянути на статки.

Не гòрдувати. Дати згоду в святки.

І не робити з того всього драми.

Бо їх владика панну так кохає.

Так мучиться, тиняється без діла.

Вже борода з любові посивіла.

А як сказати, сам ніяк не знає.

Не гоже то. Нема йому відказу.

Він звиклий завше тільки до покори.

Він -- Січень! Хто не слухається -- горе.

До скону не забуде він образу.

А що ж вона? І піч не колупала.

Примерзлі китиці калини у вінок

Собі вплела. Жбурнула кожушок.

І з тихим сумом пісню заспівала.

Про зимні дні і очі волошкові.

Про те, що крига ще не скресне до весни.

А Січень -- раб її, але не цар Зими.

І під вінець вона не піде без любові.

Поплентались свати. Понèсли клунок

З померзлими старими гарбузами.

От-от, і Березень уже не за горами

Прийдè. І подарує їй цілунок...

09.01.2023

Людмила Галінська