***

Вона зиму не дуже любила...

Все чекала весни з перших днів,

як імла сонну землю прикрила

покривалом з колючих снігів.

Шкодувала ялинок до свята,

вирізала з паперу сніжинки.

І варила узвари із м'яти,

і складала дарунки в торбинки.

По зірках на мороз ворожила,

так воліла тепла, наче птаха.

І калину примерзлу жаліла,

що горіла вогнем на гілкàх.

У долонях до серця тулила

білих янголів. То лише сніг...

Час від часу у Бога молила,

щоб побачити літо. Без слів

на холодну красу споглядала,

намагалась складати казкù.

У завіях до квітня зникала,

і шукала в заметах стежки.

Ще палила свічки попід вечір,

уявляла, що вітер -- скрипаль.

Прикривала хустинкою плечі,

як сідала за давній рояль.

І у мріях до вèсен летіла

під хурделиці тòненький спів...

Вона зùму не дуже любила,

і чекала тепла з перших днів...

02.01.2022

Людмила Галінська