***

Майже казка

Дванадцять місяців зібралися юрбою

І повели розмову між собою,

Остання в році промине доба,

Раз в рік таке трапляється, хіба.

Насупив брови ніби хмари Грудень:

На мене вкотре нарікають люди,

Що я скупий став на мороз і сніг,

Ти, брате-Січню, виручити б зміг?

Всміхнувся сивий Січень загадково:

Не підведу, ні ділом, а ні словом,

Сховати б варто дощ отой дрібний,

Що з осені лишився затяжний.

Я приморожу, снігу намету,

Цю обіцянку всім даю святу.

Озвався Лютий - теж на все мастак:

Я хоч не довго, але вшкварю так,

Що будуть ще благати про тепло,

Яке немиле в Грудні всім було.

В розмову цю ще й Березень "заліз":

Хоч молодий, любить встромити ніс:

Морози то для мене лиш плітки,

А я припас вже проліски-квітки,

І хай яка сувора йде зима,

Без пролісків ніяк весни нема.

Підтримав Березня і Квітень-Молодець:

Як прийду я - сплету Зимі вінець,

Мені мороз і вітер не страшний,

Веселий я весняний, молодий.

Промовив Травень:" Як дозволить Бог.

Я з літніми братами - вчотирьох,

Теплом і сонцем обдаруєм світ.

Так з року в рік уже мільйони літ.

Брати осінні не втручалися в розмову:

Загубить літо золоту підкову,

Збере в жнива у полі врожаї,

Тоді покажуть ще права свої.

А поки що - закінчується Грудень,

Приходить свято, хай святкують люди,

Тут кожен з нас своє наобіцяв,

Бо в свою пору кожен править бал.

І розійшлись вони в свою дорогу:

Минає рік - подякуємо Богу.

Галина Грицина.