***

Ще мороз не малює на шибках визерунки,

Сніг зійшов і здається,- зима, не зима,

Вже б хотілось побачить ті диво- малюнки

На вікні, та морозу і снігу нема.

Я завжди задивлявся в порі вечоровій

На чарівній квіти на шклі льодяні,

Їх я бачив в селі, а тепер я у Львові,

І як завжди ночами не спиться мені.

Щось мудрую, шукаю у слові розради,

В світлих образах втіхи, для серця тепла,

Заховала зима до пори снігопади,

Й серед ночі гуляти по місту пішла.

Десь сяйне помежі ліхтарів кольорових,

Забіліє на клаптиках снігу в рові,

Погойдається з вітром на гілках кленових,

І по парках пройдеться по мокрій траві.

І не видно її майже посеред ночі,

Вся чарівність, казковість розтала, нема,

Де ж ти ходиш, блукаєш, побачити хочу?

Чи надовго від нас заховалась,- зима?

Як би знову побачить твої заметілі,

Чарівні визерунки на вікнах своїх,

Щоб морозець легенько пройшовся по тілу,

І розбурхав фантазії в серці моїм.

Пошукаю у слові, в натхненні розради,

В світлих образах втіхи, для серця тепла,

А коли закружляють рясні снігопади

Зрозумію, що ти знов на землю прийшла.

Левко Світлий

18.12.2023р.