***

А природа в казці потонула!

Все виблискує немов тонкий кришталь.

І довкола вмить усе покрила,

Білим снігом, ніжним, як вуаль.

Може то фата тендітно-біла

На верхівках вкрила всі ліси?

Чи то Королева загубила,

Як спускалася на санах із гори!?

Нам не скаже горда Королева,

Не признається, чия то є фата.

В сукні білій, ніби наречена,

Йде у сад, у ліс, в сніжні поля.

Там махне рукою - заметілі,

Другою махне - вже снігопад!

У танку сніжинки білі-білі

Полетіли обсипати зимний сад.

Трохи пухом теплим обігріла

Кущики калини у саду.

Королева ніби й подобріла -

Шкода їй морозити красу...

Взула кришталеві черевички,

Шапку білу, коси - до плечей.

Білі королівські рукавички -

І спустилася нарешті до людей...🌲❄️🎄

Марина Семйоник