***

Зима, здається, трохи притомилась,

І десь, напевно, спить глибоким сном.

А, може, їй солодке щось наснилось!?

Чи мріє теж про квіти і тепло!?

Якась зима "неправильна" виходить,

Чи, може, постаріла, сил нема...

Чи, може, залишила трохи холод

На січень, лютий, чи коли весна

Розпустить перше листя, перші квіти,

Коли земля прокинеться від сну,

Коли будемо сонцю вже радіти

Й прийдеться знову зустрічать зиму!?

... Зима й сама не знає, що ж то з нею!

Не хоче більше снігу, хуртовин.

Не має настрою морозити людину,

Не хоче льоду і заметених стежин.

А що ж їй хочеться!? Цікаве то питання...

Напевно, щастя, трохи теплоти.

Втомилася... Дрімають всі бажання...

Та головне - весну хай не проспить!

Марина Семйоник