***

Не плач, Божа Мати, велике ж бо свято -

Твій Син народився, а Ти у журбі,

Дивись, янголята злетілись крилаті

Воздати хвалу і Дитяті, й Тобі.

Я знаю, що тих янголят вже багато,

І все прибувають нові і нові,

Вони б мали жити, у мріях літати,

І ніжками плутатись в літній траві.

І янголи старші - то теж чиїсь діти,

Їх мамам кутя нині дуже гірчить,

Не можуть, сердешні, з Тобою радіти,

Хіба що молитись, щоб якось хоч жить.

Тому Тобі й тяжко, Святая, радіти,

Ти знаєш цей біль, відчуваєш його -

Тобі дав Бог щастя Дитя народити

І долю тяжку - хоронити Його.

Сумна та кутя, де пшениця сльозами

Скропилась, й ікони зітхають в кутах,

Де свічку запалюють сироти-мами

З іменням дитяти свого на вустах.

Ірина Москаленко