***

Вмиваються сонні ялини

снігами грудневих сліз.

І мокне патлата чуприна

конячки, що тягне віз.

На возі скарбів чимало -

надія, любов, добро.

Все те, що душа зібрала

за рік. А всьогó було...

У тóрбах сопуть бажання

всі ті, що ще не збулись.

У клунках -- дрібнí старання,

що звершились і вдались.

У вузлику -- біль та сльози

і розпач в пакунку з фольги.

У скриньці -- таро і прогнози

про мир і кінець війни.

В конвертах -- молитви й прохання

до Бога, до всіх святих.

У кошику -- гріх й покаяння

і вдячність в пучках тугих.

У слоїках, на закрýтках,

як вишні, блищать думки.

І спомини в хустці товчуться

і туляться до щоки...

І мрії. У тайстрі -- мрії,

як квіти -- духмяні й живі.

І серце від того радіє

і очі стають молоді.

А коник снує помалу,

рипить переповнений віз.

Ще хвилька до того порталу,

де скине багаж. І ніц...

У новому році -- нóве.

Дай, Боже, на краще все.

У мирі, добрі, любові

хай кожен своє збере...

24.12.2022

Людмила Галінська