***

Втомився Грудень. Сонно позіхає.

У дні останні хоче трохи свята.

Стару ялину в вогники вбирає.

Шепочуться у небі янголята...

Скидають пір'я. Біле, невагоме.

А під подушки пхають ніжні сни.

І розчиняють в душах біль і втому

легеньким дотиком на кінчику струни.

Мотають перкаль у товстí' сувої,

прядуть ниткù на теплі кожухи.

Змагаються з морозами в двобої

і слухають вечірні молитвù.

Малюють свято. Тихо і таємно.

Запалюють у небі каганці.

Зітхає Грудень. Радісний, напевно...

Лягає спати в Бога на руці.

22 .12. 2021

Людмила Галінська