Малі синички зùму розбирають.
По крихтах крàдуть дні. Минає рік.
Грудневі коні краю добігають.
І тихий сум скотився з-під повік...
В стареньку торбу миті поскладаю.
Оті, що з болем. Хай собі посплять.
Жалì і смуток геть повикидаю.
Нехай летять, нехай собі летять...
В коштовну скриньку радісні хвилини
під ключик срібний в серденьку замкну.
Під запах хвої,помаранчів і цитрини
у новий рік з надією ступлю.
25.12.2021
Людмила Галінська
