***

*

Літа... літа... здається, вчора бігли в лузі,

Дзвіночки де дзвеніли тихо на стеблі,

До річки мчались безтурботні, голопузі,

Де сонце й райдуги всміхалися землі.

Літа... літа... здається юність була вчора,

Кохання перше... поцілунку ніжна мить –

Таке блаженство, щастя, радість й насолода.

Здіймались мрії, мов птахи, в синю блакить.

Літа... літа... як ви швиденько пролетіли.

Не встигнули моргнути ми навіть оком,

Як скроні сріблом притрусились... побіліли,

Як зрілість прийшла до нас дрібненьким кроком.

Літа... літа... ще знову прилетять лелеки,

Весна красою кожне серце звеселить.

А ви кудись вже відлетіли так далеко...

... Любім, цінуймо кожну неповторну мить!

Оксана Козак

22.12.2023