***

Алфавітний вірш

А що ж бо, зимо, ти не забарилась,

Бо снігом вже трусити почала.

Вже ним навколо вкрила всі долини,

Ген і морози почалися в нас.

Ґаздуєш, повним ходом усе більш,

Десь інеєм малюєш і шибки.

Ех. Не спіши, зробити все успієш,

Є ще багато часу, встигнеш ти.

Жбурлятимеш на землю ще морози,

Замерзнуть ще і ріки й потічки.

Ич ми вже знаєм, що ти, зимо, можеш,

І просимо - ти тільки не спіши.

Їй-Богу не для себе це ми просим,

Його, солдата, просим пощади.

Коли захочеш враз залютувати,

Лякнути нас морозом пам'ятай -

Мерзнуть в окопах, на війні солдати,

На полі бою мерзнуть, пригадай.

Окопи у моро і сніг не гріють,

Промоклі ноги, біль пекучий рве.

Ревуть іще там твої заметілі,

Стигне і кров, і тіло молоде.

Там ранені, там молоді солдати

Уже не раз прощались із життям.

Фортуна - це молитва, котру мати

Хриплявим голосом говорить при свічках.

Цього вже досить, зимо, чи замало?

Чи ще не досить, що ми вже прожили?

Шкідливість свою ти спини хоч мало,

Щоб там в окопах вижили сини.

БілЬ, щоб не бачить воїнам-солдатам,

Юрбою просим, зимо, пожалій,

Як знову будеш сипати нам сніг.

Марина Лавришин

03.12.2023