***

Між нами заметілі. Білі-білі...

І сотні кілометрів. У клубок

мотаю нитки пóрвані і цілі,

і плутаюсь у всесвіті думок...

Лягають тіні на сніги, як взори.

Вечірні зорі скрашують пітьму.

Хто ми тут є? Невпевнені актори,

що граються у щастя. Не збагну...

Чого зима холóдить руки й дýші,

вибілює снігами пам'ять днів?

Сховатися б на дні старої мушлі

і слухати хурделиць тихий спів...

Між нами заметілі.

Білі... Білі...

21.12.2021

Людмила Галінська