***

Мете. Мете...

Без краю і кінця.

Колючий вітер свище, як у казці.

То з неба хтось послав до нас гінця,

що крутить з вітром божевільні танці.

Летить...

Крупа...

Лягає на стежкù.

Мов гладдю вишиває сонне поле.

І хтось встеляє білі рушники.

Це знов зима.

Щось тихо в серці коле...

Мете.

Летить...

Ні неба, ні землі.

Шаленство біле у міцнім полоні.

Кошлатий сніг на скронях, на чолі

Хапаю, наче цвіт, в свої долоні...

20.12.2021

Людмила Галінська