***

І ця зима коли-небýть скінчиться.

І ці вІтри, мабýть, не назавждú.

Нап'ється десь води мала синиця,

розтопляться замурзані сніги.

І паростки малі, такі таємні,

колись замріло вилізуть з землі.

А поки -- сніг. І ночі дуже темні.

І сплять дерева сонно у імлі.

А поки -- біло. Льóтають завії,

танцюють польку в полі на горбах.

І ще дрімають приспані надії,

і мрії туляться у клуночках й торбах.

А поки -- сум.Чи, просто ностальгія

за всім живим, пахучим, молодим.

Колись і ця зима скінчúться, посивіє.

І зацвіте суцвіттячком блідим...

18.12.2021

Людмила Галінська