***

Зима лягла хустиною на плечі --

м'якою, білою, з пухнастеньких нитòк.

Вдягнулась у шкарпеточки овечі,

у вовняний патлатий кожушок.

Розхристала, скуйовдила волосся,

коралі з горобини принесла.

І стишилась. А, може, то здалося?

У серці, наче іній, проросла...

Гілляками до мене учепилась.

Куди тепер? Одні сніги, сніги...

У білих днях я,мабуть, загубилась,

блукатиму тепер аж до весни.

По тих заметах -- хижих і безкровних,

по сонних хащах ялинкòвих віт.

Серед вітрІв і віхол невгамовних

буду шукати перший білий цвіт...

17.12.2021

Людмила Галінська