***

*

Колиска свята – моє рідне село...

З любов'ю горнуло під тепле крило.

Дитинства мого таємничого світ

Назавжди залишив у серденьку цвіт.

Ялиці зелені, смереки стрункі.

Бабуся й дідусь ще такі молоді

І мама із татом – криниця добра.

Така безтурботна дитинства пора.

Суниці у зворах й малина в ліску

І пасочки свіжі із глини й піску,

Вода з джерела там, що завжди дзюрчить.

Ох, як же цей час неупинно біжить!

Узимку – санчата... на лижах згори.

Ну як же чекалось цієї пори!

Тоді прилітали до нас снігурі.

Цілий Божий день ми були на дворі.

Мороз-морозенко веселий гуляв,

То в щічки, то в ніс нас легенько щипав.

Бурульки звисали криштальні з-під стріх.

Були ми щасливі, лунав дзвінкий сміх.

Ліпили ще бабу в дворі снігову.

Ще й досі ці згадки в душі бережу.

Сніжинки летіли біленькі з небес.

Весь світ був казковим і повним чудес.

Колиска свята – моє рідне село...

Там казка і щастя, там радість й добро,

Там мрії здіймалися світлі в політ,

Там квіти у лузі – любимий мій цвіт.

Оксана Козак

14.12.2023