***

*

Як же нас зима дивує –

Ніжно сріблом все гаптує,

Чарівнесенькі сніжинки

Розсипає на ялинки.

Вже змережила сорочку

Клену, буку і дубочку,

В плаття одягла берізки,

Посріблила їхні кіски.

А калині, мов царівні,

Буси надягла чарівні.

Про тополю не забула –

В білий шарфик огорнула.

Пень старезний на поляні

Згадує пісні різдвяні.

Вітер пише свіжі ноти,

В нього повно ще роботи.

Він з зимою скрізь гуляє,

Їй у всьому помагає.

Сипле іній на дерева.

З ним зима – мов королева.

Морозець виходить сміло,

Робить вправно своє діло,

Розмальовує віконця,

Не боїться навіть сонця.

Веселяться всі сніжинки,

Застеляючи стежинки.

Вже прокинулись завії,

Щоб здійснити світлі мрії,

Принести всім радість, втіху,

Насолоду, торбу сміху.

Біла зимонька чарує,

Всім нам щастя подарує,

Принесе найкращі миті,

Ніжно затишком сповиті.

Миру нам усім й кохання,

Хай збуваються бажання!

Оксана Козак

16.12.2023