***

Де ти живеш, в яких світах, красуне?

Між білих айсбергів незвіданих країв.

Там, де ведмідь полярний шворку суне

і кілометри міряє снігів...

Ти з тих світів. Тому така безкровна.

Така холодна. Грізна. Неземна.

З мережива снігів, таких коштовних.

І гонорова надто. А дарма...

Сміятись вмієш. Бачила, бувало,

з Морозом хихотіла, як дівча.

І, пòночі, як темно -- танцювала,

аж зорі ледь не випали з Ковша.

Як лань -- граційна. І постава королеви.

В поклонах всі дерева та кущі...

А серце маєш? Певно, біле, кришталеве.

Прозора кров у жилах. На щоці

тремтять сніжинки -- льодяний гербарій.

І срібний пух на віях, як пилок.

Малюєш білим пензлем свій розарій,

де сон сопе між сивих пелюстòк.

Ти -- таїна. Незвідана. Буремна.

Красива пані з мертвих островів.

Ти маєш стиль. Гламурний і богемний.

Та одинока серед тих снігів...

11.12.2022

Людмила Галінська