***

*

Ніде нема більше тепла такого,

Як в рідній хаті батьківській старій,

Де ми горнулись серденьком до нього,

Де щастя ніжно розгортавсь сувій.

Де грілися у маминій любові,

Голубились під татовим крилом,

В молитві щирій, в добрім, гарнім слові

І завжди разом за одним столом.

Де ангел прилітав під вечір білий

З бабусиних пісень і молитов,

Дідусь старенький, добрий, посивілий,

Розповідав щось про минуле знов.

Де котик грів на кухні білі лапки

І муркотів, помахував хвостом.

Дерева надівали пишні шапки,

Йшла коляда з вертепами селом.

Де все було прекрасно, мов у казці,

І снились часто кольорові сни,

Гойдались мрії чарівні на хмарці,

Чекали всі Різдвяної пори.

Де на дворі співали заметілі,

Мороз торкався пензлем до вікна,

Сніжинки вальсували тихо білі...

Та все минає... все чомусь мина.

Ніде нема більше добра такого,

Як в отчій хаті рідній, дорогій.

Там дух віків, дух роду там святого,

Там джерело любові, щастя й мрій.

Оксана Козак

07.12.2023